Серце української металургії: які економічні наслідки принесе втрата Покровська?
Основна стратегічна мета Росії полягає у досягненні адміністративних меж Донецької області, причому під час боїв за Покровськ ворог готовий втратити 50-60 тисяч військових,заявляв президент Володимир Зеленський.
Окрім важливості цього населеного пункту як логістичного хабу для військових, місто також відіграє стратегічну роль для однієї з ключових галузей української економіки – металургійної промисловості.
Тут розташоване шахтоуправління "Покровське", яке є основним центром видобутку коксівного вугілля, втрата якого може суттєво знизити виробництво сталі в Україні.
Які наслідки можуть виникнути в результаті окупації Покровська, чи призведе це до катастрофи для економіки, і чи є у металургів план "Б"? Про це в інтерв’ю ЕП розповів президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков.
— Яка важливість міста Покровська для української металургії та економіки в цілому?
— Трохи західніше міста розташоване шахтоуправління "Покровське" (входить до групи "Метінвест" Ріната Ахметова), де видобувається критично важливе для нашої металургії коксівне вугілля. Більш того, це дуже якісне вугілля – марки "К".
— В Україні видобувається енергетичне вугілля, яке використовується для виробництва електроенергії. Коксівне ж застосовується для виробництва сталі.
— Для виробництва сталі в нас є два підходи.
Перший – це електрометалургійне виробництво, де основною сировиною є металобрухт. За допомогою електродугових печей з нього виготовляється кінцевий продукт – сталь. В Україні є лише одне таке виробництво – "Дніпросталь" (належить компанії "Інтерпайп" Віктора Пінчука).
Другий, який складає понад 90% – це металургія повного циклу, де сталь виробляється з залізорудної сировини. Для цього процесу необхідний кокс. Щоб отримати кокс, потрібно коксівне вугілля. Тому коксівне вугілля та залізорудна сировина – це основні ресурси для виробництва сталі.
— Який обсяг вугілля видобувається в Покровську?
— Шахтоуправління здатне видобувати 3,6 мільйона тонн вугілля на рік.
— Який відсоток від загальної потреби металургійних підприємств це становить?
— Це залежить від того, яке наразі виробництво сталі. Наприклад, з 2014 по 2022 рік ми виробляли близько 21 мільйона тонн сталі на рік. Тоді цього було недостатньо, і ми імпортували коксівне вугілля.
Після тимчасової втрати Маріуполя, що становить понад 40% усієї сталі, та у зв’язку з тим, що підприємства, які залишилися в Україні, працювали не на повну потужність, ми знизили виробництво з 21 до 6,5 мільйона тонн сталі у 2022-2023 роках. Тоді коксівного вугілля було цілком достатньо. Покровськ на 100% постачав його Україні.
— Коли ми говоримо про 100%, чи означає це, що все це вугілля йшло на підприємства групи "Метінвест" Ахметова?
— На всі підприємства. У нас залишилися "Метінвест" та "АрселорМіттал Кривий Ріг", які також споживають кокс, вироблений з видобутого в Покровську вугілля. Залишається ще "Інтерпайп", але це електрометалургійне підприємство, яке не використовує кокс, а тільки брухт.
— Яким обсягом вугілля Україна забезпечувала себе самостійно, а який імпортувала?
— У 2023 році Україна була забезпечена на 93% своєю сировиною, решту імпортувала.
— Усі 93% – це вугілля з Покровська?
— Є шахти на заході України, у Львівській області, але обсяги там дуже малі, тому вони не можуть замінити наші підприємства. Запаси і видобуток там дуже обмежені, на жаль.
— Скільки відсотків можна замістити завдяки видобутку на заході України?
— Це кілька відсотків, тому ці обсяги є незначними і не можуть вирішити ситуацію.
— Отже, у випадку окупації Покровська єдина альтернатива – це імпорт?
— Так. У 2023 році, коли Україна майже повністю забезпечувала себе коксівним вугіллям, близько 6% імпортувалося. Переважно з США та Австралії. У 2024 році "АрселорМіттал" завозив із східної Європи, але туди воно також потрапляє з Австралії та США. Це були пробні партії.
— Чи правильно ми розуміємо, що в разі чого весь обсяг можна замістити імпортним вугіллям?
— Якщо говорити про імпорт, то потрібно усвідомлювати, що це призведе до зростання собівартості вугілля на десятки відсотків, що вплине на вартість кінцевої продукції. Останні 2,5 року ми працюємо в режимі виживання з великими збитками, і підприємства почнуть знижувати обсяги виробництва.
Протягом останніх 2,5 років ми працювали з негативним чистим прибутком. Деякі підприємства демонстрували десятки мільярдів гривень збитків. За ці 2,5 роки це призвело до сотень мільярдів гривень збитків.
— Це наслідки війни?
— Так, це комплексна проблема. Війна, здорожчення електроенергії, тарифи на перевезення, падіння цін на продукцію на глобальних ринках. У таких умовах зростання вартості коксівного вугілля, яке імпортується, є ще одним суттєвим чинником зменшення об