п’ятниця06 грудня 2024
mozgy.in.ua

Місто молоді, науки та IT. Чи змогли росіяни зруйнувати економіку Харкова за допомогою сотень КАБів?

Майдан Свободи – це одна з найпопулярніших локацій Харкова. Він просторий і широкий, гармонійно поєднується з архітектурою міста. Ця площа вирізняється активним життям, адже поруч розташовані будівлі першого та найбільшого університету в Харкові – університету імені Василя Каразіна, який суттєво вплинув на розвиток міста.
Город молодежи, науки и IT. Смогли ли россияне сломить экономику Харькова сотнями КАБов?

На протилежному боці площі розташований знаменитий Будинок державної промисловості, або Держпром, який став своєрідним символом міста. Ця грандіозна споруда, зведена з залізобетону в 20-х роках минулого століття, неможливо уявити без студентського гаму та архітектурної величі, яка визначає атмосферу Майдану Свободи.

Сьогодні, в обідній час звичайного буднього дня, центральна площа Харкова виглядає майже порожньою. Лише зрідка проїжджають поодинокі автомобілі та майже порожні автобуси.

Про Харків існує безліч кліше: це місто, куди щороку приїздять тисячі першокурсників, де активно розвиваються ІТ та торгівля, місто потужної музичної сцени, культурних досягнень і унікальної архітектури. І, звісно, не можна забути про квадратну піцу та дерев'яні лавки.

З 2022 року Харків переживає постійні ворожі обстріли. Столиця Слобожанщини зазнає російських артилерійських обстрілів, ракетних атак, а зараз майже щодня чує вибухи керованих авіабомб (КАБ). Одна з таких впала на Майдані Свободи наступного дня після візиту журналістів ЕП. Бомба знову пошкодила будівлі університету та Держпрому.

Атмосфера в Харкові нагадує період локдауну 2020 року: вулиці виглядають порожніми, а життя зупинилося. Проте розбиті вікна, зруйновані дахи багатоповерхівок і пошкоджені історичні споруди в центрі швидко нагадують про сувору реальність війни.

"Спочатку важко зрозуміти, що не так з містом. Лише згодом усвідомлюєш, що воно стало менш яскравим, ніж раніше. Сіре, чорне. Немає усміхнених облич. Демографічна ситуація змінилася кардинально. Зовнішній вигляд той самий, але місто вже інше", – ділиться директор групи компаній "Фактор" Сергій Політучий.

Проте харків’яни об'єднуються, підтримують один одного, реалізують нові проекти, відкривають бізнеси, а університети "переїжджають" під землю та продовжують навчати студентів. "Харків має знайти нову ідентичність. Він вже не місто заводів, бізнесу та студентів", – зазначає журналіст місцевого видання "Накипіло" та парамедик Віктор Пічугін.

ЕП провела кілька днів у цьому місті, намагаючись знайти відповідь на запитання про його нову ідентичність.

Епіцентр лівобережжя

До початку 19-го століття Харків мало чим відрізнявся від інших міст регіону. Поворотним моментом у його історії стало відкриття в 1805 році одного з перших університетів у Східній Європі. Заснований за ініціативи просвітника Василя Каразіна, він став поштовхом для перетворення міста на великий науковий, культурний, а згодом і промисловий центр.

"До відкриття університету Харків був невеликим містечком слобідських козацьких полків, який нічим не відрізнявся від Чугуєва чи Ізюма. З появою високоосвічених кадрів місто почало розвиватися, ставши привабливішим для життя", – говорить проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету (ХНУ) імені В. Н. Каразіна Олександр Головко.

На початку 20-го століття місто відчуло нестабільність того часу: з 1917 по 1919 рік влада в Харкові змінювалася шість разів. Зрештою, більшовики не змогли закріпитися в Києві і вирішили зробити Харків столицею радянської України. Для досягнення цього статусу місто "не дотягувало", тому тут почали будівництво відомчих споруд, у ході якого виникла знакова будівля в конструктивістському стилі – Держпром.

Держпром1
Харківському Держпрому майже 100 років
ФОТО Дани Гордійчук

Влада недоброзичливо ставилася до університетів того часу, остерігаючись дореволюційних буржуазних знань, які вважалися "шкідливими" для нової радянської людини. В результаті, у 1920 році Харківський університет закрили рішенням Народного комісаріату просвіти УРСР, а на його базі працювали різні освітні установи, які не раз реорганізовувалися, поки університет не відновили в 1933 році.

Так Харків став освітнім хабом, який забезпечував навчання значної частини українців. Він став епіцентром інженерної освіти, тому основою економіки міста стали машинобудування, космічна та авіаційна галузі.

З відновленням незалежності Харків залишався привабливим для більшості абітурієнтів з лівого берега Дніпра. Найбільше їх приїжджало з Харківської, Полтавської та Сумської областей. Їхали з усієї країни.

"Ми із сестрою сильно хворіли в Дніпрі. Роза вітрів приносила на нас бруд і сморід з промисловості. Часті застуди змусили сім’ю задуматися про переїзд. Мама запропонувала Донецьк, але я сказав, що там ще гірша ситуація з повітрям. Запропонував Харків – місто без великих забруднюючих виробництв і з безліччю університетів, що було важливо для мого вступу.

Продали квартиру в Дніпрі, мама поїхала до Харкова, щоб оглянути місто. Їй сподобався район Північна Салтівка, вона придбала житло, і ми переїхали", – згадує засновник ІТ-компанії CHM Software Дмитро Агапов.

"Харків – це студенти, які обганяють тебе в метро"

На фасаді головного корпусу ХНУ великими літерами написано "Університет". Викладачі та студенти жартують, що ця загальна назва підкреслює: у Харкові є лише один університет, хоча їх насправді понад два десятки. До початку великої війни в місті навчалися 300