Тіньовий ОПК: як тисячі українців з 3D-принтерами створили потужний збройовий завод.
Військові постійно потребують продукції, яку можна виготовити на бюджетному 3D-принтері: снаряди для дронів, міни, медичне обладнання, запчастини для автоматів, рацій та дронів. Саме 3D-принтер перетворює гранату на "скид", а звичайний квадрокоптер – на бомбардувальник.
З 2014 року в Україні волонтери виготовляють таку продукцію для знайомих військових у домашніх умовах. Проте розрізнені групи друкарів вже не в змозі задовольнити потреби армії. Для цього необхідно мільйони якісно виготовлених деталей та снарядів, які потрібно постачати на фронт вчасно.
Одна з волонтерських груп запропонувала ідею: чому б усім власникам принтерів не працювати як єдиний оборонний завод, швидко налагоджуючи виробництво найнеобхіднішого, уніфікуючи продукцію, розробляючи власні рішення та навчаючи нових друкарів?
Так і була створена "ДрукАрмія". За два роки організація об’єднала та навчила тисячі друкарів, створила конструкторське бюро, налагодила контроль якості, зворотний зв'язок з військовими, логістику та заснувала єдину платформу для координації роботи волонтерів.
Наразі "ДрукАрмія" має понад 10 тисяч 3D-принтерів, які розташовані по всій Україні та за кордоном. Щотижня на фронт відправляються сотні партій продукції. Закупівлю матеріалів фінансують друкарі, партнери компанії та небайдужі українці.
Засновники організації конкурують з перекупниками та деякими виробниками, які продають військовим ту ж продукцію з великим націнкою. Волонтери мають на меті витіснити їх з ринку, пропонуючи все безкоштовно або за собівартістю компонентів.
Друкуватимуть усі
"У Другу світову війну жінки та діти ставали до верстатів і виготовляли боєприпаси. Ми зараз не в кращій ситуації, тому 3D-принтер може бути в кожному українському домі", – розповідає керівник "ДрукАрмії" Микита Кувіков, більш відомий під псевдонімом Євген Вольнов.
Вольнов – відомий український пранкер, який здобув популярність як Майор Чорнобаєв, обдзвонюючи родичів російських військових на початку великої війни. Свій перший 3D-принтер він придбав під час пандемії та почав виготовляти захисні щитки для медиків.
З лютого 2022 року Вольнов разом з невеликою групою ентузіастів почав приймати замовлення від військових і закликав своїх підписників приєднатися до друку. Бажаючих виявилося чимало.
"Коли двохсота людина відгукнулася, я втомився навчати кожного вручну, пояснюючи, як працює принтер і куди відправляти продукцію. Коли я роблю щось однакове більше двох разів – це потрібно автоматизувати.
Оптимізація бізнес-процесів та розвиток власного бренду – це те, чим я постійно займаюся. Тож саме життя підготувало мене до створення "ДрукАрмії". Ми заснували єдину платформу, щоб військові та друкарі могли знаходити одне одного та верифікувати, як в інтернет-магазині", – говорить Вольнов.
Команда друкарів швидко зросла, зокрема завдяки відкритості "ДрукАрмії" до новачків. Волонтери підготували десятки лекцій та гайдів, як опанувати використання 3D-принтерів: від вибору правильної моделі до марки пластику.
Спільнота налічує близько 3 тисяч активних друкарів, готових взяти нові замовлення. На платформі зареєстровано понад 15 тисяч військових, кожен з яких безкоштовно може вибрати з каталогу потрібний для підрозділу виріб.
У каталозі "ДрукАрмії" налічується близько 500 різних виробів, більшість з яких є власними розробками. R&D займається окремий підрозділ волонтерів-інженерів, які мають навички 3D-моделювання. Розробка зазвичай починається з запиту військових. Вони ж тестують прототипи на полі бою та надають оцінки.
Якщо розробка виявляється якісною, то її додають до загального каталогу. З цього моменту технологія стає доступною для будь-якого військового і може масштабуватися на всю армію. Друкарю достатньо дочекатися замовлення, завантажити готовий шаблон для 3D-принтера та почати друкувати.
Ажіотаж серед охочих друкувати спричинив певний хаос, тому керівництво "ДрукАрмії" зібрало найдосвідченіших друкарів і призначило їх менеджерами або "кураторами". Кожен з двохсот менеджерів не лише виготовляє, а й відповідає за постачання кількох видів продукції від інших. Квартира куратора стає і виробничим цехом, і складом, і лабораторією контролю якості.
Куратор відправляє продукцію на фронт через "Нову пошту". За словами одного з керівників, для обсягів "ДрукАрмії" волонтерських лімітів цього оператора вже недостатньо, тому значну частину відправляють за власний рахунок.
Над "кураторами" є "уберкуратори", які займаються стратегічними напрямками: дрони, медицина, макети. При цьому жоден з тисяч працівників "ДрукАрмії" не отримує зарплату і витрачає свої власні гроші та час на роботу.
За два роки спільнота відвантажила продукцію на понад 275 тонн. Серед них – 3,3 млн частин для "скидів", 2,9 млн снарядів, сотні тисяч деталей для дронів та піхотної зброї, макетів, адаптерів для приладів, продукції для саперів,