Депутати, бізнесмени, місцеві "князьки". Хто отримує прибуток з тюремних земель?

Держава володіє 800 тис. га земель сільськогосподарського призначення. Це трохи менше, ніж територія Кіпру. Керують цими землями місцями незвичайні державні відомства.

Якщо Національна академія аграрних наук (НААН) та Фонд державного майна (ФДМ) виглядають логічними розпорядниками таких активів, то Міністерство юстиції у особі пенітенціарної системи — ні. До недавнього часу п’ятьма відсотками всіх державних сільськогосподарських земель володіла Державна кримінально-виконавча служба (ДКВС), колишня Пенітенціарна служба.

За задумом і радянською "традицією", на цих землях ув’язнені повинні були вирощувати собі продукти. Однак за роки незалежності чиновники, представники влади та посадові особи державних підприємств (ДП) створювали схеми передачі пенітенціарних земель в обробку приватним компаніям, результатом чого були хронічні збитки держави.

У 2023 році на основі ФДМ почали створювати так званий Земельний банк — установу, яка повинна отримати від непрофільних відомств сільгоспземлі, щоб далі прозоро передати їх в суборенду. Влітку 2024-го настала черга і земель "пенітенціарки".

Однак на державній землі продовжують заробляти і до сьогодні. ЕП вдалося дізнатися, хто цим займається.

Навіщо Мінюсту сільськогосподарські землі

У часи радянської окупації виправні колонії та інші установи виконання покарань отримували в користування ділянки поруч зі своїми комплексами, щоб вирощувати сільськогосподарську продукцію руками ув’язнених.

Цю практику продовжили і після 1991 року: Мінюст створив численні держпідприємства при в’язницях, які отримали право постійного користування земельними ділянками. Ув’язнені за нетяжкі злочини обробляли їх і вирощували на них різну продукцію. Потім ДП реалізовували її в установи виконання покарань.

Враховуючи, що не вся земля була облікувана та внесена в кадастр, відкривалося широке поле для зловживань. Дуже швидко керівники сільськогосподарських держпідприємств при колоніях, місцеві аграрні бізнесмени та співробітники силових органів зрозуміли, що на цьому можна заробляти.

Здавати землю в прозору оренду через аукціони не дозволяло законодавство. Як і у випадку з іншими державними землями, які держпідприємства використовували на праві постійного користування (фактично, дешевою довічною орендою), здавати їх в суборенду заборонено.

Обійти заборону дозволяють угоди з приватними структурами, наприклад, договір про розподіл прибутку, спільну обробку земель, надання послуг тощо. Такі договори непублічні, і в основному містять занижені ціни на продукцію, тому в підсумку ДП від таких угод не заробляють, а потім втрачає і держава.