Більше знищених ворогів за менші витрати: як українська армія прийняла "релігію" ISTAR і чому не всі її застосовують.
Відомою проблемою є "інформаційне сміття", коли в безмежному потоці контенту та новин важко знайти щось дійсно цінне і важливе. Подібний тренд спостерігається й у війні. Раніше військові мали обмежені дані про противника, який знаходився на відстані кількох кілометрів. Сьогодні, завдяки дронам, сучасним системам зв’язку, радарам і супутникам, штаби отримують величезні обсяги інформації.
Це створює новий виклик: що робити з цією інформацією? Невелика група в штабі має проаналізувати терабайти даних про противника за лічені години. Це може довести до божевілля, адже отримані дані можуть бути недостовірними або неефективними. У сучасній війні армія має два шляхи: або контролювати інформаційні потоки і стати ефективнішою, або потопити в excel-таблицях, скриншотах, мітках і розшифровках.
Щоб обрати перший шлях, командири українських підрозділів на різних напрямках почали створювати спеціалізовані підрозділи, які за допомогою сучасних технологій збирають і аналізують всю інформацію з фронту. Такі підрозділи називаються центрами ISTAR, що є практикою країн НАТО.
У 13-й бригаді Нацгвардії "Хартія" диспетчери в центрах ISTAR цілодобово чергують перед моніторами з кількома трансляціями з безпілотників і підтримують зв’язок з військовими на фронті. Вони фіксують усе, що бачать і чують: якими шляхами рухаються росіяни, яка техніка поблизу, на яких частотах літають дрони. Після цього аналітики формують цілісну картину поля бою для штабу.
Якщо потрібно терміново реагувати на дії ворога, диспетчери можуть за лічені хвилини викликати FPV або артилерію і спостерігати за знищенням росіян у прямому ефірі.
Належно організована система ISTAR наразі є не у кожному підрозділі. Однак її впровадження – реальна можливість для України стати ефективною на полі бою, знищувати більше ворогів з меншими ресурсами та зберігати життя військовослужбовців.
Ціна інформації
Сучасній армії необхідна мережа підрозділів для збору та аналізу інформації з поля бою. Це вже очевидно, але так було не завжди.
"Раніше армії воювали піхотою проти піхоти, танками проти танків. Все залежало від кількості, але з появою сучасних технологій зв’язку та розвідки все змінилося. Американці почали думати про створення єдиної мережі для збору та обробки інформації з поля бою лише після поразки у В’єтнамі, а остаточно сформулювали її принципи після появи технології GPS.
Яскравим прикладом ISTAR у дії є війна в Іраку, коли 250 тис. американців за 21 день "винесли" 1,4 млн іракської армії. Операція пройшла як за нотами. США використали всю свою технічну перевагу, маючи всю інформацію про ворога. Після цього їх союзники почали переймати цей підхід. Україна відстала на десятки років від західного світу, але тепер надолужує, адже іншого виходу немає", – розповів ЕП Ярослав Гончар, співзасновник ГО "Аеророзвідка", яка допомагає розвивати ISTAR в українському війську.
У Силах оборони з’являється все більше підрозділів, які вивчають стандарти НАТО та будують систему ISTAR у своїх штабах. Один з них – 13 бригада НГУ "Хартія", що працює на харківському напрямку.
Вона була заснована у 2022 році як добровольче формування з кількох десятків людей, а за два роки зросла до бригади з тисячами військових.
"Принцип нашої бригади – піхота не повинна вступати в бій. Якщо піхота починає стріляти – значить, ми вже десь недопрацювали. Ми маємо завдавати превентивні удари по ворогу, не давати йому накопичуватися, мінувати шляхи пересування. Для цього потрібно точно знати, що відбувається навколо", – пояснює ЕП військовий з позивним "Біт" із штабу "Хартії".
Зібрати повну картину поля бою бригаді допомагає новостворена система ISTAR. Це абревіатура, що означає поєднання Intelligence, Surveillance, Target acquisition та Reconnaissance. У перекладі – аналітика, спостереження, цілевказання та розвідка. Що це означає на практиці?
Спочатку військові використовують десятки технологічних засобів для збору інформації. Це можуть бути розвідувальні дрони, які по черзі "пасуть" одну ділянку та фіксують пересування ворогів; снайпер, що спостерігає в тепловізор за скупченням техніки; системи радіоелектронної розвідки, радари, супутники, камери. Пріоритети для спостереження визначає командир підрозділу.
Координати ворогів військові заносять у систему "Дельта". Це цифрова мапа, яка оновлюється в режимі реального часу й фіксує історію змін. Якщо військовий фізично не може внести дані – диспетчер ISTAR, який постійно на зв’язку і стежить за трансляціями з безпілотників та іншими джерелами, виконує це за нього.
У "Дельту" також додаються радіоперехоплення, інформація з чат-ботів та відкритих джерел, донесення агентурної розвідки. В результаті на мапі накопичується величезний масив міток, у якому важко розібратися. Саме на цьому етапі підключаються аналітики. Їхня задача – виявити сенс у зібраній інформації. Побачити закономірності, візуалізувати та швидко передати їх головному замовнику – штабу підрозділу. Тут командири вже вирішують, як зірвати плани ворога, спираючись на цю аналіти